Вражаюче виконання, пане Олексію! Отримала не аби яке задоволення! Велике Вам дякую, за ці хвилини насолоди.Ви, неперевершений! Дуже актуальні на даний час " Шевченкові сни". Він як ніхто вмів все бачити наперед. Бажаю Вам міцного здоров'я, всім нам миру. Слава Україні! Героям слава!
Дякую , пане Олексію, за таке вражаюче виконання Шевченкового "Сну". За фахом я вчитель української мови та літератури. Звісно, "Кобзар" читаний, перечитаний. І все ж таки Тарас залишається для мене непізнаним і непізнанним. Він - незглибимий.
Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все то те... Душе моя, Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь,- у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.
Such truth and pain. Only Shevchenko is able to put such truth and emotions into words. His words punch and punch until the truth becomes unbearable. Ukrainians, fight, be strong and stay united at this time. Remember never to trust that northern neighbour who is waiting to finish you off in order to rob and destroy your precious bountiful Ukraine! Slava Ukraiini!!! 💙💛
У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає,- Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,- І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; «Нехай,- каже,- Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти. І той... і той... а що ж то я?! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую!
Феноменальне виконання яскравої антикріпосницької поеми, наповненої теплою Любовію до простих людей, Любовію до Чарівної української Природи, а також, гнівом проти царату та його приспішників і посіпак... За цю невелику за розміром, але незвичайно глибоку за змістом поему про гірку людську долю і долю України, Тарас Шевченко був засланий в солдатчину. Бо як ніхто інший показав всю мерзотність і весь цинізм тієї побудови життя, тієї системи "управління" московської сатрапії, яка з вільної людини робила раба. І не просто раба, алей й винахідливого в своєї мерзотності і угідливості. Вільним українцям і взагалі всім нормальним людям, для яких Людська Гідність має неаби яке Величезне Значення, ця поема є нічим іним, як Взірцем НЕСПРИЙНЯТТЯ тих соціальних відносин, тих НЕсправедливостей між людьми на всіх соціальних рівнях, які існували і продовжують існувати в московії, навіть зараз, в нових реаліях 21 століття. А в зв'язку коварним нападом мордору на нашу вільну Україну, весь Цивільний Світ побачив СПРАВЖНЮ СУТНІСТЬ цинічного руZZкаго "миру"... Який несе з собою мирному українському народові (а до цього: афганцям, чеченцям, грузинам, сирійцям, тощо...) -- руйнування міст, містечок, сіл, горе і страждання людей всіх національностей, кров і смерть. А також: незвичайно агресивно-брехливу мерзотню і зловону пропаганду, що перетворює московитів в НЕлюдів і намагається ввести в оману, шахрайськими методами інформаційних технологій весь Цивільний Світ. Ось чому в ООН Піднялося Питання про ПОЗБАВЛЕННЯ ерефії членства в цієї Всесвітньої Організації. (тим паче, що навіть в ООН ерефія обійшла закони і НЕ ЗАРЕЄСТРОВАЛА свого юридичного статуса після розпаду совка) . Актуальність цього великого твору Тараса Шевченка, як ніколи: СУЧАСНЕ. Велика подяка Олексію Заворотньому за глибоке і артистичне виконання поезії. 💐🌹🌸🌷🏵️🥀🌻
3:22:00 Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють.
Нет... как по мне, идеальное чтение поэзии нашего, украинского Великого Кобзаря, ТАРАСА ШЕВЧЕНКО... История повторяется вновь и вновь. Тарас Шевченко горько бы плакал, поднявшись с могилы и взглянув на нашу, его родную Неньку, Украину...
3:23 Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує… І все то те… Душе моя, Чого ти сумуєш- Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода- хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу- То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь,- у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне. 5:14
Чи бог бачить наші сльози???.......у цій клятій і проклятій, наче б то чужинській стороні, але чи у нашій Україні, бо продажні нелюди зараз правлять нашою державою, та ще й пани.......і малі, і великі, і худі, і пузаті: та все віршомази, та все без'язикі --- кати-людоїди пихаті, недовго ж вам панувати у нас в Україні.
Ця точка зору Бродського, ще раз вдосконалює, наскільки імперське мислення навіть єврея по національності, до тогож видатного талановитого поета, пронизує тих, хто наповнився культурою московії!!! А що це за культура, в чому її справжня сутність Весь Цивільний Світ побачив в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Мариуполі, Дніпрі... а також величезну кількість злодіянь, які приносить з собою цей руZZкий "мир" там, де він з'являється : в Афганістані, Чечні, Грузії, Молдові, Сирії, Лівії...
Слухаймо! Бо написано: "Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, - і немає нічо́го ново́го під сонцем!" Слухаймо Сократа і своїх не цураймось?! Між тим, обох, обдарував Один. Той, що сказав: "Не за плату отримане, - оддавайте, не чекаючи винагороди!"
Вірно: "Людина починається тоді, коли вона віддає" (Японска мудрість) В тому і сутність творчої людини, що вона жити без ВІДДАЧІ не може! А економічний успіх, їй потрібен остільки - оскільки, щоби активно діяти для суспільства.
Про це дуже добре говорить в своїх лекціях пані Оксана Забужко, в яких вона показує незвичайно високу етичну культуру нашої літератури в творах Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Ліни Костенко, Василя Стуса, Миколи Бажана і всіх інших наших надзвичайно прекрасних митців, яких свідомо затмівали у нас московити. А в часи советські, або фізично знищували, забороняли, чи просто не давали можливість повноцінного розквіту їхнього таланту.
"Чи немає де країни..." Класичне "Чи нема країни..." не влаштувало?! Не подобається поема, то не варто братися її читати, а вже взявшись, не треба перебріхувати, до того ж руйнуючи ритм вірша. Невже хтось справді думає, що зуміє "покращити" Шевченка?!
Вещий "сон", бесконечно воспроизводимый и в наше, беспокойное, время... Актуальные звуки прошлого эхом откликаются в настоящем... Тарас Шевченко, истинный пророк.
