@Степан Пантера вам не здається, що розмовна мова і суржик - це теж 2 великі різниці? І де я сказала, що не вважаю суржикомовних українцями? Вважаю. Але я не можу повноцінно поважати чи серйозно сприймати людину, яка за все життя не навчилася говорити грамотно хоча б однією мовою. І мені байдуже, яка саме мова це буде. І якщо продовжувати культивувати думку про те, що суржик - це норма, то скоро і книжки, і фільми, і пісні будуть також на ньому. Це веде до деградації. Ви Альону-Альону бачили, чули? Ось вам будь-ласка - голос народу, прости господи. Ви такого для України хочете? Я - ні. А ще алкоголізм дуже розповсюджений, існує давно, всюди. Чи робить це надмірне вживання алкоголю нормою? Отож.
@Misha Kraevskaya невігластво це писати суржиком офіційні документи, використовувати його в науковому середовищі або... знімати фільми, писати пісні з суржиком і так далі. До розмовної мови питань і вимог значно менше. І не тільки в Україні. Якщо ви думаєте що так звані суржики існують тільки у нас, то мушу вас засмутити. Це нормально в усьому світі. По вашій дурній логіці, українців в Україні близько 10%. А інші це щось таке...
@Степан Пантера я сама в побуті ще говорю російською, і поступово збільшую кількість української в своєму інфопросторі та житті. Я не вказую, кому якою мовою говорити, аби тільки це була мова, а не покруч із кількох від невігластва.
Цікава было паслухаць, ды спраецыраваць на ўласныя рэаліі. Дзякуй вялікі з Беларусі) У нас таксама ёсць "суржык" , але завецца тут "трасянка". І паходжанне гэтых слоў аднолькавае, трасянка -- таксама сумесь добрага сена й саломы.
@Сепар Добрый Дмитрий Вишневецкий? Он создал сечь. Казаки - разве не беглые крестьяне, которые не хотели крепостного права? И кто они такие? У вас другая версия? Неужто Австро-Венгрия телепортировалась назад во времени, чтобы их создать?
Думала, що будете критикувати суржик за принципом прескріптівізма, але Ви приємно здивували. А ще Ви так говорите красиво по-українськи, прям аж вухам приємно. Дякую за відмінне відео!
@Katarina Nougat не згоден. по українськи(-ому) - стосується не мови, а стилю/вихованню/... А от говорити/балакати/розмовляти - українською "НЕправильно: на українському." - згоден, хоча і дуже розповсюджене :( Бо не дуже вухо ріже: ти розмовляєш на англійській/німецькій/... (мові) ? Мало б бути "ти розмовляєш англійською/німецькою/... (мовою)" Це ще один приклад, чому Ваше перше твердження не вірне. Послухайте: Ти розмовляєш по англійськи(-ому)/німецьки(-ому)/... ?
Це те, про що я останнім часом багато думав, навіть прийшов до схожих висновків) А тут ви прямо як з язика зняли. Справді, стандартизатори мови дійшли до ручки, треба б щоб кожен вчитель розказував такі очевидні, але важливі речі
Во многом согласен с автором, в современном языкознании прескриптивизм считается устаревшей тенденцией. Я бы даже сказал, что суржик это отдельный язык, несмотря на то, что суржиков очень много. Считаю я так потому что знаю очень много образованных людей, которые в рабочей среде или в общении в русско-/украинскоязычной компаниях говорят на прекрасных нормативных языках, но, например, если им позвонит мама из села, мгновенно переходят на родной дичайший суржик, без всякой моды, а вполне естественно. И это не значит, что они тупые или необразованные.
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
@Aleksei Pikaev давайте ще раз: "неконтроліруемая смесь язиков" назагал - то не є суржик. Не треба жонглювати термінами та розводити туманний туман там, де все вже відомо і зафіксовано. Немає ніякої "термінологіческой неопределенності". Для цього і існує наука про мову - мовознавство, себто лінгвістика. А якщо конкретно Вам не видно де є та різниця між терміном "діалект" та "суржик" і пояснень тут у коментарях не є достатньо, то зверніться до профільної літератури. Або ж не розуміти цього - це і є самоціль і це Вам вигідно, чомусь.
@Olha Ivanchuk Всё это верно, и всё же именно таким образом, из неконтролируемой смеси нескольких языков (народной латыни, кельтских и германских диалектов), произошел, например, французский. Превращение "суржиков" в литературный язык - процесс растянутый во времени, нелинейный и во многом случайный и политически мотивированный. К тому же весь этот спор упирается в терминологическую неопределенность - где кончается диалект и начинается язык? Универсального ответа на этот вопрос нет, все ситуации уникальны.
Суржик не може стати мовою, бо його основа - це неконтрольоване змішування різних мов саме у процессі мовлення. Себто суржик - це не є фіксований та чіткий мікс різних норм чи правил, а відсутність норм чи правил хоч якоїсь мови взагалі. Приклад - слово "трускавки" є у словнику і мовцем вживається згідно правил української мови (відмінки роду, множини/однини і тд) і завжди однаково (в деяких словниках вважають його українським, а в деяких - подають, що то діалект, але зараз не про це). Натомість рос варіант "клубника" буде суржиком, бо той самий мовець може казати як йому завгодно під настрій: "клубніка/клубника/кулубніка/палуниця/палуніца і тд". А тепер уявіть це глобальніше, коли мовець ось так чинить з усім в цих двох мовах, не послуговуючись в результаті жодною. В комментарях теж зустрічала гарний приклад з укр "треба робити" та рос "нужно делать", коли суржиком це буде хаотичний мікс з елементів цих мов: "треба дєлать/нужно робити" та купа "трєба/требо/рабіти/рабіть/делати/дєлаті" і так безкінечно. Тому не потрібно плутати суржик з діалектом, запозиченням, калькуванням і тд.
@Diana Bobrova 9-13 веков очень примерно. Просто тут говорят больше о фонетике.. я подумала, что вы лингвист, потому и хитрый вопрос такой. Никитку тоже иногда смотрю)
@Хтось прикольно. То есть говоря по-русски с использованием украинских слов, ты говоришь не по-русски, а на суржике, но суржике не с украинским субстратом, а с русским?
@Пінгвін Антарктичний щоб зробити суржик російської в українській мові, треба наприклад казати не "цукерка", а "конфета", а щоб зробити український суржик російської, треба казати не "конфєта", а "цукєрка". Або може навпаки , але скоріше всього так
@Пінгвін Антарктичний це можна назвати севастопольською говіркою російської мови, але якщо вживати ваше слово "топік" в українській мові, замість "маршрутка", то це буде севастопольська говірка української мови
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
Привет. Хочу рассказать про диалекты в Италии их очень много, наверное десятки. Южный диалект понять очень сложно, он вообще не похож на литературный итальянский. т.е я приезжаю с Рима в Неаполь, мы "забываем" свои диалекты и говорим на общем итальянском языке. Иначе я из не пойму, потому что даже римский диалект знаю плохо, не говоря о неаполитанском. Так же и с украинским. Встречая друзей с западной Украины, я не понимаю их диалект а им сложно говорить на русском. Поэтому мы переходим на лит.украинский и всем хорошо. А людей которые тыкают мне как я должен говорить я не понимаю.
Грустнее всего тем людям, которые отмечены точками на карте и живут на территории России. В сельской местности они говорят на диалекте украинского, но могут даже считать себя русскими, а молодежь, уезжая в города, забывает родной язык.
Плюсую. Суржик і діалект це різні речі. Проте знання літературної норми мови - обов'язок, це те, що дозволить людині із найзахіднішої точки України зрозуміти кубанця.
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
@Максим Йовенко у них є королівська англійська (якою спілкуються вищі класи) та оксфордська (мова ВВС, ITV), які розуміють носії усіх численних діалектів Англії та Шотландії. Ви про що взагалі?
У меня в родном городе очень распространено «мона» вместо «можна». Учительница русского языка, которая по её словам объездила весь СНГ и много где преподавала, говорила, что это уникальное словечко нашего города. Кто-то ещё встречал?
Я народилася в Києві. Змалечку розмовляла двома мовами, і не розуміла між ними різниці, але постійно перемикалася з однієї на іншу. Так було до 2014 року. Зараз маю багато друзів з Одеської, Миколаївської, Донецької областей, і коли вони чують мою українську, то соромляться говорити своєю мовою, думають, що це суржик!! Прошу всіх українців, не соромтеся. Говоріть так як вмієте, так як це було завжди у вашій хаті. Це як борщ - у кожної сім'ї свій рецепт. Чоловік у мене з Чернівецької області, і в нас побутова мова такий мікс що, що вам казати. Моя київська українська геть не є літературною, я ще багато слів не знаю, і коли читаю книжки, доводиться лізти в словник. Так було зі словом "борюкатися".
Остапе, як же файно (використаю говірку)! Так цікаво! І так, я теж проти бездумної дискредитації "суржика". Обожнюю діалекти... а в гуцульському чи лемківському просто купаюсь.
Я з Закарпаття і ми всі говоримо на діалекті. Коли мій хлопець з Житомирщини приїхав в гості, баба після кожних двох слів повторювала "Ти мене розумієш?". Це було таак смішно. Хоча питання виникали більше через дуже різну кухню,а не мову.
@Himmelbuch: у пошуках тієї самої книги дуже цікаво)моя бабця теж готувала поливку,та для мене це були просто макарохи с м'ясом і не думав навіть,що це могло когось здивувати))
Wow! Пояснення, як треба! Тобто, прагнемо і постійно вдосконалюємо літературну уніфіковану українську в суспільстві, але не цураємось української, якою спілкуємось повсякденно.
В Сінгапурі є Сінгліш яким вони дуже пишаються і навіть словники видають. Це мікс з англійської, малайської та кількох китайських мов. Наприклад англійською буде: Have you eaten? А на сінгліші це питання буде: Eat already? (це китайська граматика + англійські слова). А що мені найбільше подобається в сінгліші це повне ігнорування неправильних дієслів, інколи вони до дієслова можуть додати закінчення ed, але частіше слова already в кінці речення достатньо. Класна тема! Дуже цікаво!
Ахаха, ці сінгапурці зробили з англійської (поцікавився сінглішем перед тим, як оце пишу) те, що я хотів бачити, коли її вивчав. Вони додали в неї утилітарності.
@エルフねこ до того як російська (майже) витіснила українську з міст, у містах "суржику" було більше. По селах російської просто не знали, бо більшість -не писемні і росіян - 0%. Зараз у нас у великих містах великої Україні ані "суржику"(на базі Української), ані української (майже) немає.
Остапе, в тебе реально чи не перший для мене український канал, з якого я дійсно регулярно виношу щось нове і систематизуюче, який цінний не лише украінськістю, але й сам по собі.
це просто конфета якась! максимально здоровий, аргументований розбір, без палання різних частин тіла, з наведенням глобального досвіду, до того ж на таку чутливу тему - це неймовірна рідкість, я дуже, дуже вам дякую. 1) иподобала 2) залишила коментар 3) розповіла друзям 4) пішла закидати на патреон
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
Нарешті! Дякую за відео та дослідження. Довго для мене не було зрозуміло чому західноукраїнська "мова" є особливою, а східноукраїнська навпаки брудний суржик. Хоча він не менш прекрасний, і досить часто люди які говорять на "суржику" не просто вживають російські слова, вони або беруть російське слово та відмінять його на український лад, або навпаки, залежно від регіону, також є багато "своїх слів" , і які часто зрозумілі лише носіям. Але проблеа в тому, що суржик інтуєтивно зрозумілий всім, а західноукраїнська "мова" ні, тому над нею вітає ореол чарівності, хоча всі мови, діалекти, говірки, чарвні, і хай всі вони існують, творять і розвивають літературну мову.
Дякую Вам за це відео! Я з Херсонщини і мене бісить коли говорять, що ми російськомовні. Люди добрі, на Херсонщині ніхто (ніхто!) не розмовляє російською. Лише в самому Херсоні люди говорять на так би мовити "російській мові" (але досить специфічній). Загалом ось ці "російськомовні" херсонці - це люди, які давно переїхали з села до міста і соромлячись свого суржику перейшли на російську мову. І потім вже їх діти розмовлять російською. Я це до чого веду - якщо ми перестанемо соромитись тієї мови, на якій розмовляли з дитинства, то у нас не залишиться ніяких російськомовних міст.
@Пінгвін Антарктичний зазначу, що "топік" - це навіть не маршрутка, а невелика маршрутка розміром типу спрінтера. Навіть у Сімферополі з цього слова посміювалися)
Если ВЫ в своем селе безграмотные(говорите по-русски, не зная русского и смешиваете с украинским), то это вовсе НЕ значит, что у нас нет русскоязычных городов и людей, у нас ещё много грамотных граждан Украины.
@РОМАШКА Оце і маємо наслідки довготривалої політики русифікаціїї українців. Створення образу меншовартості українця, а мову зведено до рівня селюка. Тому у містах - російська, а рідна українська потроху відійшла, бо ніхто не бажав виглядати балакаючи на мові селюком. Тепер потроху все змінюється.
@Оксана Рыбакова Дніпро як і інші міста, регіони дуже різноманітний, є і суржик,і російська, і українська мови. Звісно більше російської та суржика, але останнім часом все частіше можна почути українську. Війна таки змінює людей та відношення до мови. За себе особисто можу казати, що я російськомовна, але легко переходжу на суржик, ось з мовою якось складніше. Причому помічаю, що балакати на мові складніше чогось, а ось письмово виходить легше)) Мову однозначно потрібно знати, вживати, але в побуті звісно кожен розмовляє як йому і оточенню комфортніше
я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
Я щойно отримала інтелектуальний оргазм. Ви просто розжували те, що я увесь час намагаюсь донести друзям і знайомим, але через брак розуміння теорії процесів, відчуваючи це чисто інтуїтивно, переконливо пояснити не могла. Тепер я просто кидатиму це відео)
@Пінгвін Антарктичний Остап стверджує, що кожна говірка, навіть розповсюджена в межах одного села, дуже важлива. Тож зберігайте свою севастопольську, та говоріть всім, що це особливий говір української мови, якщо вам так подобається. Інакще у нас не лишиться нічого окрім діалектів Західної України, площа якої складає менше чверті площі країни. Вибачте, що втрутилась.
Оргазм отримали? Ну що ж, я живу в Севастополі. Скажіть, де межа між суржиком і російською? Наприклад, у нас в Севастополі є одне широко вживане слово, яке відрізняє севастопольський діалект від російської. Це слово "топік", що означає "маршрутка". То ж чи можна на підставі одного слова позначити севастопольську говірку суржиком, а не російською і користуватися нею без докорів сумління?
Дякую за таку цікаву лекцію. Іноді чую образливі звинувачення, що "східняки" не справжні українці, бо розмовляють так званим "суржиком". Я володію літературною українською мовою, читаю, пишу вільно, але розмовляю так, як звикла з дитинства, як і всі в нашому регіоні - частково російською, частково суржиком. Але я не вважаю, що це робить мене несправжньою українкою чи якоюсь русофілкою...
Я вважаю що в нас проблема з оцим усім. Розмовляю суржиком постійно, в офіційній обстановці - переключаюсь на "канонічну" українську. Для мене музична група "Курган і Агрегат" прояснили ситуацію в розумінні цієї проблеми: вживай слова органічно. В нас синтетичний тип мови: будуємо речення в будь-якому напрямку, безліч закінчень. Наприклад, англійська мова - аналітичний тип: чіткі правила в конструкції речень, іншими словами - все оптимізовано як в Python'і. А мені для того щоб "оптимізувати" і спростити свій письмовий український необхідно користуватись "Пиши, сокращай" і подібними мануалами. Короче, не парьтесь - говоріть як хто хоче!
13:29 цікаво було б послухати, як українська мова вплинула на російську мову. Якщо на каналі ще немає відео на цю тему-зніміть, будь ласка, про це, якщо вам не буде важко. Хоча з іншого боку, я боюсь, що це може визвати шквал негативних коментарів
@alexandryavdak4955 Не було у славістів улюбленішого заняття, ніж розшифровувати наше все - найголовнішу пам'ятку нашої писемності «Слово о полку Ігоревім». Справа не тільки в тому, що «Слово» було написано дуже давно і мова з тих часів змінилася до невпізнаваності. Річ у тім, що: а) воно було написано взагалі без пробілів між словами, як тоді було заведено; б) оригінал до нас не дійшов, а дійшов тільки «зіпсований телефон», тому що найдавніший запис пам'ятки, що є у нас на руках, - це копія XVIII століття з копії XVI століття. І обидва копіїсти наляпали у своїх списках таку кількість помилок, що тепер «Слово» містить більше темних місць, ніж найнезрозуміліший кабалістичний трактат. І ось свої варіації розшифровок цих місць щорічно пропонували знамениті філологи, літературознавці, історики та письменники. Перекладів «Слова» налічується буквально сотні. А потім прийшов Олжас Сулейменов. Цей казахський Чингісхан від філології влаштував славістам такий розгром на Калці, що вони не можуть відійти від потрясіння досі. У своїй книзі «Аз і Я» Сулейменов розібрав більшість темних місць «Слова» - легко, невимушено та переконливо. Бувши тюркологом, фахівцем з тюркських мов, він без будь-яких проблем зрозумів «Слово» краще будь-якого славіста-русиста. Тому що, виявляється, цей твір написано на страшному російсько-слов'янсько-половецько-кипчакському жаргоні, тобто аж кишить тюркізмами, які автор вставляв в текст з тієї ж невимушеністю, з якою сьогоднішній менеджер каже про офшори, стартапи та інший Краудсорсинг. З'ясувалася маса цікавих речей. «Куры города Тьмутаракани», до яких «доскакаше» один з героїв, нарешті перестали кудкудакати. Ці пташки, які так бентежили перекладачів, виявилися звичайними стінами: «кура» - у тюрків «стіна». «Дебри Кисани» з темних лісів, котрі оточували великий російський град Кісань, невідомо, правда, де він знаходився і куди потім подівся, перетворилися в «дебир Кисан» - «залізні кайдани». «Тощие тулы», що ховали князя, перетворилися з зовсім вже фантасмагоричних «прохудившихся колчанов» в худих вдів, обряджавших князя в останню путь. Бо у тюрків «тула» - це «вдова». «Птица горазда», над якою теж зламали голову багато перекладачів, переводячи її як «очень быструю птицу», стала «гораз», тобто тюркською - півнем. І так далі й тому подібне. Сенс всього твору в результаті цих численних змін виявився кардинально новим. Сказати, що славісти образилися, - значить нічого не сказати. Книгу Сулейменова зустріли гробовим мовчанням. Її існування як би просто проігнорувати. Але з того часу жодного нового перекладу «Слова», жодної серйозної роботи про нього більше не виходило. Тому що писати про нього, не беручи до уваги правок Сулейменова, тепер неможливо. А визнати їх нестерпно прикро.
Дуже дякую за подачу матеріалу і за сам матеріал! Використав матеріал для своєї доповіді, отрмав п'ятірку) Бажаю успіху у творчості й роботі, аби і надалі нас радувати
Бри́тва О́ккама (иногда ле́звие О́ккама) - методологический принцип, в кратком виде гласящий: «Не следует множить сущее без необходимости»[1] (либо «Не следует привлекать новые сущности без крайней на то необходимости»). (Википедия)
Район 6:30. Не згодний щодо плавного природнього переходу між діалектами сусідніх мов, коли ми говоримо про українську та російську. Так, плавний перехід може бути між українцями й словаками через лемків, між чехами й поляками через силезців, між (західними) українцями й білорусами через (західних) поліщуків, в Підляшші там взагалі колись всі три сусідні мови одна в одну переходили - все це працює коли народи спокійно собі живуть й мігрують. Але якщо йдеться про україно-російський мовний кордон, то місцевість заселялась з двох боків вже сформованими народами тому на Слобожанщині й на півдні є виразно російські і є виразно українські села й аж до останніх 100-150 років їх населення не дуже то й змішувалось. Звісно, українців сильно зросійщили, особливо в Північній (підросійській) Слобожанщині, але це зовсім не те, що було на Півночі й на Заході до Операції Вісла. (Із загальною ідеєю відео не сперечаюсь)
От і я про те. Село на Харківщині, селу 400 років, нащадки колишніх козаків. Коли я там росла, то мова прабабусі була іншою від мови бабусь, а мова моїх батьків то вже російська з українською фонетикою. Якщо у свідоцтві про народження моєї мами у 1950 році ще російськомовну частину написано з помилками, то у її паспорті з 1975 року помилка у українській частині. Тому ні, це не плавні переходи діалекту, притаманні прикордонним регіонам (кордон від нас за 30км), а реальний суржик у наслідок русифікації. І ні, не варто його лишати як є і сприймати це як норму. Його треба викорінювати - в першу чергу повним переходом ЗМІ на українську.
В моєму селі багато переселенців було з Буковини , але потім голодомор зробив своє діло, а там ще війна, але не всіх вбили. Моєму селу десь близько 130 років прийнавні, зі слів старожилів які пам'ятали голодомор та перших поселенців. Просто в школі було завдання по історії України узнати щось про своє село та звідки назва я був взявся серйозно за це. Ну мені завжди була цікава наша історія:) цю любов мені привили бабуся, дідусь та мої батьки .
Остапе, як же файно (використаю говірку)! Так цікаво! І так, я теж проти бездумної дискредитації "суржика". Обожнюю діалекти... а в гуцульському чи лемківському просто купаюсь.
Ви заспокоїли мої докори сумління. ДЯКУЮ. Все сказане - влучно і логічно. Я живу на Полтавщині і за нашу млву, а особливо за наше м'якеньке л (ль) з нас часто кепкують наші друзі із західної України. Кепкують по-доброму. Ваше відео розіслала їм, тепер в нас буде ОГО-ГО яка тема для розмови). Головне, що всі ми любимо Україну і все, що притаманне нашому народові: мову ( в усіх її проявах)), культуру, традиції і побут. Канал ваш бомбезний!
Що до діалектів, я згодна з тобою, ми не повинні говорити літературною мовою в повсякденному житті. Діалекти лише збагачують мову) Дуже цікаво приїхати в інший регіон і послухати їх говір)) Дякую за вашу працю, лайк поставила)❤️
Родился и вырос в Одессе, всегда разговаривал на русском языке в быту. Разом з тим, розмовлю з україномовними спiввiдчизниками виключно на державнiй мовi. Это была преамбула, а теперь по сути, суржик - просто ужасное явление. На сколько я люблю милозвучность украинской, на столько же страдаю слушая суржик. Люди, конечно, совершенно не виноваты в его появлении и я представлю как тяжело сломать передававшиеся из поколения в поколение языковые нормы, но всё таки призываю его носителей сделать над собой усилие и перейти на литературный вариант украинского языка. И дело тут не в унификации и насилии государства над народом для централизации, суржик просто действительно невыносим на слух.
Я жив уже у різних куточках Херсонщини. То зазвичай всюди розмовляю Північно-Херсонським суржиком, який дуже подібний до літературної української. Був час, коли переходив на російську у Херсоні та Новій Каховці, коли звертався до продавців або в установах, бо так прийнято було в наших містах серед тих, хто розмовляє суржиком. А потім вирішив, що буду розмовляти так, як мені зручно. А саме суржиком. Батько теж пішов цим шляхом незалежно від мене. І я помітив, що зараз це потроху переходить у тенденцію, коли люди розмовляють своєю побутовою мовою з усіма. До речі, що цікаво. Суржиком я писати не можу. Мені найзручніше писати літературною українською. Або навіть російською та англійською, але не моєю розмовною мовою.
@Оксана Рыбакова вам сци межи очі, а ви все одно про божу рому балакатимете. Лисеньким родилося, лисеньким і помре - це про вас і вам подібних тугомозких.
Как радостно читать правильную украинскую литературную речь. Ну суржик интересно,Везде свой диалект. Я родилась в украиноязычном районе,где розмовляла правильное украинской мовою.Литературным языком.
Да да ..на суржик переходит много людей ,из тех кто на нём разговаривал в детстве )) Это удобно ,и все таки полнее чем украинский язык ,который для нас мёртвый считается и люди оборачиваются и смотрят удивлённо ,если кто то заговопит на украинском 😊для нас это дико .Конечно виду особо подавать нельзя ,а то найдётся "патриот" который начнёт мозги ложечкой вынимать 😁😁😁 и вещать Чемодан Вокзал Россия 😊излюбленное )А эти люди и в России никогда не были даже проездом )
Немного сложно воспринимать весь контекст. Глубина изложения сужает аудиторию. Простите,но краткость будет уместна для достижения целей Вашего канала. Поддерживаю Вашу работу
Вообще, поразительно: одно дело, Каказ, где за за каждым ущельем свой диалект, а иногда и другая языковая семья. И другое дело, равнина, где 3 разных наречия и остальные производные. Культурное давление метрополии на доминионы вегда было и будет, это естесвтенный процесс. Отстаивать наиональныую и культурные идентичность необходимо, весь вопрос в том, кому?
Тут больше борьба с последствиями, а культурное давление не значительно. На том же Кавказе говорят на особом русском, региональном варианте. Инфа из канала Микитки.
Чи можна попросити вас зробити випуск зі зразками живого звучання основних українських діалектів? Це дуже цікава, дуже потрібна і дуже малодоступна інформація. Ну будь-ласка!
Я суржиком завжди вважав, коли російські слова вживають з українською фонетикою та відмінюванням. Зазвичай це вставні слова і прислівники як "навєрно", або часто "да". Іменники, наприклад "врем’я" (саме через "е", не "є") : "Скільки у нас времені?". Хоч сказати "часу" коротше. А найбільша проблема з російськими калькованими фразеологізмами.
Слушна річ, наприклад в Ітілії замість того, щоб все уніфікувати кожний сицилієць, венеціанець чи неополетанець пишається своїм власним діалектом. Там навіть тонни літератури на кожному з них написано, хоч це і доволі складно перекладається.
Я суржиком называю то, что мой родной язык - русский, но родился и вырос в Украине. Когда меня просят говорят на украинском, то я вставляю, бывает, русские слова и юзаю, тоже довольно-таки редко, русские правила грамматики.
це ще не суржик, суржик це коли ви говорите російською, а через постійний вплив української навколо починаєте вставляти слівця не російські, при тому без всякої закономірності. Або навпаки. А вживати інколи свої рідні слова це нормально, але не засмічувати без всякої потреби чужинськими словами. Нормально запозичувати слова коли свого немає, наприклад в ремісничій сфері.
Дядько. Нарешті я знайшр щось не псевдопатріотичне про українську мову. Якщо є щось, про зародження, походження і виокремлення української мови поміж інших з усіма впливами я бувби капець як радий. Ну дуже мені не вистачає цієї теми.
По моему, на суржике, напротив, разговаривают с рождения, как на особой форме языка. Суржик, как я понимаю, образовался в городах, в результате, украинизации после прихода советов. Обычный же украинский идиом остался в деревнях. Так же как Львов, как город, говорил по польски, но его окраины оставались украинскими.
Контент годнота неземна. Чисто випадково натрапив на відео, але я такий радий, що просто нема слів. Це те що мені бракувало на просторах україномовного ютюбу. Вподобайку вам вліпив, теперка біжу на патреон підтримати золотою монетою. Бажаю успіхів, росту і нових лінгвістичних тем!!!
На самом деле познавательная ценность видео почти нулевая. По факту имеется попытка выдать катастрофическое положение украинского языка за норму. Нужно культивировать литературный язык, а не успокаивать "двоечников".
