«Щира любов» - сентиментально-реалістична повість Квітки-Основ’яненка, в якій "увага автора зосереджена на характері стосунків між хлопцем і дівчиною, на переживаннях закоханих".
"Щоб передати інтимні переживання молодих людей Г. КвіткаОснов’яненко залучив лише два означення - щирая та вірная, що вказують на глибину та взаємність стосунків між закоханими: та тогді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!.. Він мене любитиме, аж поки я вмру; а я вже буду довго-довго жити, бо у щасті ... та у вірній ... любові...
Внутрішні емоційно-психічні переживання передаються словами любов, любити, любитися.
Стан закоханості супроводжується й уточненням проявів конкретних дій закоханих - голубитися, обніматися, цілуватися, пестовити, ніжити, женихатися.
Письменник наполегливо повторює,
що любов - це стан спорідненості душ, сердець, напр.: От як так одна душа другу знайшла,що як сестри собі рідненькі, як серце з серцем здружилось, то вже їм і не можна нарізно жити, треба їм зійтися...
Звичайно, пряма мова, наснажена позитивними емоціями.
Г. Квітка-Основ’яненко за традиціями сентименталізму наділяє своїх персонажів
надмірною чутливістю, душевністю, вразливістю. Дівчина у його повістях - ідеалізований носій гуманізму, достоїнств простої людини, що втілено й у психологізації портретної характеристики особи, що переживає стан закоханості". О.Бибик.
27 Haz 2022
